Теломери допомагають зрозуміти один із механізмів клітинного старіння. Їхню довжину вивчають у зв’язку з ризиком різних захворювань, зокрема деменції. Практичне питання полягає в тому, чи можна використати ці знання для захисту мозку.
Наявні дані дають підстави досліджувати цей напрям, але ще не роблять подовження теломер доведеним способом профілактики. Щоб зрозуміти чому, потрібно розділяти роботу теломер у клітині та висновки про здоров’я людини.
Довжину теломер використовують як біологічний маркер. Але сам по собі цей показник не повідомляє, наскільки швидко старіє мозок конкретної людини і чи можна запобігти хворобі, змінивши його значення.
Що роблять теломери
Теломери — це кінцеві ділянки хромосом із повторюваними послідовностями ДНК. Вони допомагають захищати кінці хромосом від пошкодження. У багатьох клітинах під час поділів теломери поступово коротшають. Коли вони стають критично короткими, клітина може втратити здатність ділитися [1].
П’ять етапів розвитку мозку: що відбувається у 9, 32, 66 і 83 роки?
Підтримувати довжину теломер допомагає фермент теломераза: він додає повторювані ділянки ДНК до кінців хромосом. Його активність відрізняється між типами клітин [1].
Зв’язок між довжиною теломер і здатністю клітини ділитися пояснює інтерес до них у дослідженнях старіння. Наступне питання для науковців полягає в тому, як цей клітинний показник співвідноситься із захворюваннями та тривалістю життя.
Що можна дізнатися з аналізу крові
У великих дослідженнях людей часто вимірюють довжину теломер у лейкоцитах, тобто білих клітинах крові. Цей показник використовують як біомаркер: вимірювану характеристику, яку можна зіставляти з віком, станом здоров’я та іншими даними.
Дослідження зразків понад двадцяти типів тканин показало, що довжина теломер відрізняється між тканинами. Водночас показники в різних тканинах однієї людини певною мірою пов’язані між собою. На довжину теломер впливають, зокрема, вік і генетичні відмінності [2].
Наприклад, аналіз може показати, що теломери в клітинах крові однієї людини коротші, ніж в іншої. Дослідники можуть перевірити, чи пов’язана така різниця з частотою захворювань. Але сам результат не повідомляє, у кого краща пам’ять або наскільки швидко старіє мозок.
Вимірювання теломер у клітинах крові дає інформацію насамперед про ці клітини. Щоб робити висновки про мозок, потрібно окремо досліджувати його стан і функціонування.
Який зв’язок знайшли з хворобами мозку
У 2025 році в журналі Neurology опублікували аналіз даних 356 173 учасників UK Biobank. У людей із коротшими теломерами в лейкоцитах частіше розвивалися інсульт, деменція та депресія в пізньому віці [3].
Автори також врахували стан здоров’я та звички учасників за допомогою Brain Care Score, або BCS. Ця оцінка охоплює, зокрема, артеріальний тиск, куріння та фізичну активність. Що вищий бал, то сприятливішим є поєднання цих характеристик [3].
Серед учасників із нижчими балами BCS коротші теломери були пов’язані з вищим ризиком інсульту, деменції та депресії в пізньому віці. Серед учасників із вищими балами дослідники не виявили статистично переконливого зв’язку між довжиною теломер і частотою цих захворювань. Це не означає, що в цій групі ніхто не хворів: частота захворювань не була переконливо пов’язана саме з довжиною теломер [3].
Автори порівнювали людей із різними характеристиками, а не призначали їм зміну звичок. Тому з цього результату не можна зробити висновок, що зміна способу життя компенсує наслідки коротких теломер [3].
Як відрізнити причину від супутнього показника
Припустімо, дослідники виявили, що в людей із коротшими теломерами частіше розвивається деменція. Сам по собі цей результат допускає кілька пояснень.
Перша гіпотеза: скорочення теломер бере участь у процесах, які сприяють розвитку хвороби. Друга: обидва явища пов’язані зі спільним чинником, наприклад віком. Старші учасники можуть мати коротші теломери й частіше хворіти на деменцію, навіть якщо одне не спричиняє іншого. Третя можливість: процеси, пов’язані з розвитком хвороби, самі впливають на довжину теломер у клітинах крові. Тоді зміна показника може бути наслідком, а не причиною.
Це можливі пояснення, а не встановлені механізми. Щоб розрізнити їх, недостатньо лише виявити зв’язок. Потрібно враховувати спільні чинники, з’ясовувати послідовність змін і зіставляти результати досліджень із різним дизайном [4].
Один із таких методів — менделівська рандомізація. Її логіка полягає в тому, щоб перевірити, чи мають люди з генетичною схильністю до коротших або довших теломер відповідні відмінності в ризику захворювання [4]. У роботі UK Biobank такий аналіз не виявив причинного зв’язку довжини теломер із досліджуваними захворюваннями [3]. Це залишає питання про причинність відкритим.
Зв’язок між двома показниками ще не доводить, що один із них спричиняє інший. Коротші теломери можуть бути частиною механізму хвороби, супутнім маркером або наслідком інших процесів.
Чому довші теломери не завжди кращі
Результати залежать від того, яке захворювання вивчають. У великому дослідженні з менделівською рандомізацією генетично зумовлена більша довжина теломер була пов’язана з нижчим ризиком ішемічної хвороби серця, але вищим ризиком низки нейродегенеративних та онкологічних захворювань [5].
Тому довжину теломер потрібно оцінювати стосовно конкретного захворювання. Більша довжина може відповідати нижчому ризику однієї хвороби й вищому ризику іншої. Через це мета “подовжити теломери заради здоров’я” є надто спрощеною.
Що відомо про вправи та довжину теломер
Вплив способу життя на теломери також досліджують. Огляд систематичних оглядів і метааналіз 2025 року виявив невеликий середній ефект фізичних вправ у бік більшої довжини теломер. Результати окремих робіт відрізнялися, а методологічна якість багатьох включених оглядів була низькою [6].
Значення такого результату можна пояснити на умовному прикладі. Припустімо, після програми тренувань дослідники виявили зміни довжини теломер. Це відповідь на запитання про клітинний показник. Щоб з’ясувати, чи програма допомагає зберігати пам’ять або зменшує ризик деменції, потрібно окремо вимірювати пам’ять і відстежувати випадки захворювання.
Зміна біомаркера ще не є доказом користі для здоров’я. Для такого висновку потрібно показати, що люди краще почуваються, довше зберігають функціонування або рідше хворіють.
Практичний висновок
Сьогодні турбота про здоров’я мозку має конкретніші орієнтири, ніж довжина теломер: контроль артеріального тиску, відмова від куріння, фізична активність, достатній сон і лікування наявних захворювань. Національний інститут старіння США розглядає ці напрями як складові підтримання когнітивного здоров’я, хоча докази щодо запобігання його погіршенню відрізняються для різних втручань [7].
Докладніше про ці можливості — у статті про збереження ясності розуму.
Практичний сенс полягає в тому, щоб оцінювати звички й лікування за їхнім впливом на здоров’я, а не лише на окремий біомаркер. Для цього не потрібно спочатку довести, що вони подовжують теломери. І навпаки, засіб, який змінює лише довжину теломер, ще має показати, що така зміна приносить людині користь.
Матеріал має загальний інформаційний характер і не замінює індивідуальної медичної консультації.
repetskie.in.ua — незалежний ресурс про психологію та ментальне здоров’я українською. Тут немає реклами — лише науково обґрунтований контент, створений заради розуміння і допомоги.
Підтримайте проєкт, якщо вважаєте його цінним.
Підтримати проєкт через Monobank →
Підтримати проєкт через Wayforpay →
Читачі, які підтримують сайт →
Також ви можете підтримати нас, поділившись статтею в соц. мережах
Джерела
[1] National Human Genome Research Institute. Telomere. Talking Glossary of Genomic and Genetic Terms. Сторінка NHGRI. Дата звернення: 03.09.2026.
[2] Demanelis, K., Jasmine, F., Chen, L. S., et al. (2020). Determinants of telomere length across human tissues. Science, 369(6509), eaaz6876. DOI: 10.1126/science.aaz6876.
[3] Kimball, T. N., Prapiadou, S., Tack, R. W. P., et al. (2025). Association of Leucocyte Telomere Length With Stroke, Dementia, and Late-Life Depression: The Role of Modifiable Risk Factors. Neurology, 105(1), e213794. DOI: 10.1212/WNL.0000000000213794.
[4] Davies, N. M., Holmes, M. V., & Davey Smith, G. (2018). Reading Mendelian randomisation studies: a guide, glossary, and checklist for clinicians. BMJ, 362, k601. DOI: 10.1136/bmj.k601.
[5] The Telomeres Mendelian Randomization Collaboration. (2017). Association Between Telomere Length and Risk of Cancer and Non-Neoplastic Diseases: A Mendelian Randomization Study. JAMA Oncology, 3(5), 636–651. DOI: 10.1001/jamaoncol.2016.5945.
[6] Sánchez-González, J. L., Sánchez-Rodríguez, J. L., González-Sarmiento, R., Navarro-López, V., Juárez-Vela, R., Pérez, J., & Martín-Vallejo, J. (2025). Effect of Physical Exercise on Telomere Length: Umbrella Review and Meta-Analysis. JMIR Aging, 8, e64539. DOI: 10.2196/64539.
[7] National Institute on Aging. (2024, June 11). Cognitive Health and Older Adults. Сторінка NIA. Дата звернення: 03.09.2026.
