Люди називають ці інструменти по-різному: ChatGPT, Gemini, Claude або просто “штучний інтелект”. У побуті назва ChatGPT уже стала узагальненою для всього класу таких інструментів, подібно до того, як “ксерокс” колись став синонімом копіювання. Технічніша назва: ШІ-асистенти або великі мовні моделі. У тексті ми використовуємо обидва варіанти як рівнозначні.
Чому люди з тривогою йдуть до ChatGPT
Коли тривога загострюється, людина шукає найшвидший доступний спосіб отримати відповідь. Не завтра на прийомі в лікаря, не через тиждень у терапевта, а зараз, о другій ночі, коли думки не дають спокою. ШІ-асистенти на кшталт ChatGPT, Gemini або Claude доступні цілодобово, не потребують запису, страхового полісу чи пояснень, чому людина взагалі хвилюється. Це робить їх привабливими саме в момент гострої тривоги.
До цього додається анонімність. Багатьом людям легше описати симптоми або страхи машині, ніж живій людині. Немає відчуття, що тебе оцінюють, що ти виглядаєш нерозумно або займаєш чийсь час дрібницями. ШІ не здивується, не поспішатиме, не дасть зрозуміти, що питання банальне. Для людини, яка й без того схильна до надмірного самоконтролю і страху осуду, це помітно знижує поріг звернення.
За даними, які наводять Golden і Aboujaoude, у 2025 році майже половина опитаних дорослих у США із самоідентифікованими психічними труднощами повідомили, що протягом року використовували чатботи для психологічної підтримки [1]. Це не означає, що ШІ спричиняє тривогу. Але це показує, що люди вже активно використовують такі інструменти у сфері психічного здоров’я.
Людина з тривогою, яка о третій ночі пише ChatGPT про симптоми, робить те, що в її ситуації виглядає розумним: шукає інформацію там, де вона доступна. У цей момент у психіці може запускатися окремий процес.
Пошук запевнення: механізм, який підтримує тривогу
Пошук запевнення — це будь-яка дія, спрямована на зниження тривоги через зовнішнє підтвердження, що все гаразд. Людина вдруге питає лікаря про той самий симптом, просить близьких сказати, що вона не виглядає хворою, перечитує медичні статті в пошуках заспокійливого формулювання. Кожен із цих способів дає короткочасне полегшення, але в довгостроковій перспективі може підсилювати тривогу, яку нібито знімає.
Механізм простий. Короткочасне полегшення після запевнення підкріплює саму поведінку: мозок фіксує, що запит спрацював, і наступного разу при тривозі відтворює ту саму стратегію. Водночас потреба в запевненні залишається нерозв’язаною. Людина не вчиться переносити невизначеність, а лише тимчасово від неї рятується. Поріг звернення по запевнення знижується: те, що раніше заспокоювало на тиждень, через місяць заспокоює на годину.
Цей механізм трансдіагностичний, тобто працює при різних тривожних розладах, хоча зовні виглядає по-різному. При тривозі за здоров’я людина шукає підтвердження, що симптом не небезпечний. При обсесивно-компульсивному розладі — що вона не зробила нічого поганого. При генералізованій тривозі — що ситуація під контролем і катастрофи не буде. При соціальній тривожності — що вона не виглядала дивно і не образила співрозмовника. Форма різна, логіка одна. Саме тому Golden і Aboujaoude розглядають цю проблему як трансдіагностичну, а не специфічну для окремого розладу [1].
ШІ-асистенти входять у цей ланцюг як новий і зручний канал пошуку запевнення. Вони доступні миттєво, відповідають розгорнуто й упевнено, не стомлюються від повторних питань і не показують роздратування. З погляду підкріплення поведінки це інструмент, який може підтримувати цикл тривоги ефективніше, ніж багато традиційних способів пошуку запевнення.
Чим ШІ-асистент відрізняється від пошуку в Google
На перший погляд, питання до ChatGPT і пошук у Google подібні: людина вводить симптоми й отримує інформацію. Але між цими процесами є суттєва різниця, важлива для людини з тривогою.
Google теж може підсилювати тривожний пошук і кіберхондрію. Це явище існувало задовго до ШІ. Але Google зазвичай залишає людину серед багатьох джерел і суперечливих відповідей. Вона мусить самостійно фільтрувати, порівнювати й обирати, кому довіряти. Чіткого, персоналізованого, авторитетного запевнення вона, як правило, не отримує.
ШІ-асистент працює інакше. Він синтезує відповідь під конкретний запит, формулює її впевнено і звертається до людини безпосередньо. Замість “ось що пишуть різні джерела” людина отримує: “судячи з того, що ви описуєте, найімовірніше це…”. У більшості контекстів така якість є перевагою. Але для людини з тривожним розладом вона може стати частиною проблеми.
Впевнена, персоналізована відповідь значно краще знімає тривогу в короткостроковій перспективі, ніж список посилань. А що ефективніше інструмент знижує тривогу зараз, то сильніше він підкріплює цикл запевнення і то швидше людина повертається до нього наступного разу. Виникає парадокс якості: саме те, що робить сучасні ШІ-асистенти кращими за Google, може робити їх потенційно шкідливішими для людей із тривожними розладами.
Окремо варто згадати схильність ШІ-асистентів підхоплювати припущення користувача. Якщо людина формулює запит із уже готовою катастрофічною версією, модель може почати розгортати саме цю рамку, замість того щоб поставити під сумнів саму постановку питання. Лікар може відповісти: ваш опис не відповідає клінічній картині. ШІ-асистент, найімовірніше, пояснить, які симптоми бувають при тому, чого людина боїться. Для людини з тривогою це не заспокоєння, а підтвердження, що її страх має підстави.
Приклад із практики. Людина з тривогою за здоров’я помітила оніміння в руках і звернулася до ШІ-асистента. Перша відповідь була заспокійливою: симптом, найімовірніше, не пов’язаний з інсультом. Але запит повторився, уже з більшою тривогою і більшою наполегливістю. Наступна відповідь була іншою: краще перевіритися, щоб виключити серйозні причини. Було викликано швидку. Інсульту не було. Але страх інсульту після цього посилився, тому що сам факт виклику швидкої підтвердив: привід хвилюватися був реальним.
Там анонси нових статей, чек-листи та практичні поради щодо подолання тривоги, депресії та інших психологічних труднощів.
Як це працює при різних розладах
Пошук запевнення через ШІ-асистент виглядає по-різному залежно від того, з яким тривожним розладом живе людина. Але логіка всюди одна: короткочасне полегшення підтримує цикл.
Тривога за здоров’я
Це найочевидніший випадок. Людина описує симптом, отримує пояснення, тривога на короткий час знижується. Потім з’являється новий симптом або той самий симптом інтерпретується інакше, і цикл повторюється. ШІ-асистент стає функціональним аналогом нескінченно доступного джерела запевнення: його можна питати без черги, без запису і без відчуття, що ти набридаєш. Детальніше про механізм тривоги за здоров’я — в нашій статті про іпохондрію.
Обсесивно-компульсивний розлад
При ОКР запевнення є різновидом компульсії. Людина з нав’язливими думками про те, що могла когось образити, зробити щось не так або наразити інших на небезпеку, звертається до ШІ з питаннями: “Чи це нормально — думати про таке?”, “Чи означає ця думка, що я погана людина?”. ШІ відповідає заспокійливо і цим підкріплює саму компульсію. Наступного разу нав’язлива думка легше запускає той самий цикл, бо мозок засвоїв: на неї треба реагувати. Детальніше про цей механізм — у статті про обсесивно-компульсивний розлад.
Генералізована тривога
При генералізованому тривожному розладі людина хвилюється про широкий спектр ситуацій: роботу, стосунки, здоров’я близьких, майбутнє. ШІ стає інструментом контролю невизначеності. Людина описує ситуацію і просить оцінити ймовірність негативного результату, знайти аргументи на користь того, що все буде добре, або підтвердити, що її занепокоєння обґрунтоване. Проблема в тому, що нетолерантність до невизначеності є одним із центральних механізмів генералізованої тривоги. ШІ не зменшує цю нетолерантність, а обслуговує її. Статтю про ГТР можна прочитати тут.
Соціальна тривожність
Тут механізм дещо інший, але логіка та сама. Людина із соціальною тривожністю використовує ШІ для репетиції розмов перед важливою зустріччю, аналізу того, як вона виглядала після неї, або для підтвердження, що не сказала нічого образливого. На поверхні це схоже на підготовку і рефлексію. Але якщо така підготовка замінює живий контакт або стає обов’язковою умовою перед кожною розмовою, соціальні навички не закріплюються в реальній взаємодії, а тривога перед живим спілкуванням може зберігатися. Більш докладно дізнатися про соціальну тривогу можна в цій статті.
Коли ШІ корисний, а коли шкодить
Адам Родман (Adam Rodman), лікар-інтерніст і дослідник штучного інтелекту з Гарвардського університету, запропонував практичний орієнтир для людей, які використовують ШІ-асистенти в медичному контексті. Він розробив систему “світлофора”: залежно від типу запиту взаємодія з ШІ може бути безпечною, потребувати обережності або бути небажаною [2].
Зелене світло — запити, з якими ШІ справляється добре і без суттєвого ризику. Це загальна медична інформація: “що таке діабет”, “як працює імунна система”, “які бувають побічні ефекти у цього класу препаратів”. Тут ШІ виконує функцію енциклопедії і робить це достатньо якісно. Для людини з тривогою це теж може бути корисним, якщо запит стосується загального розуміння, а не власних симптомів.
Жовте світло — запити, які потребують обережності. Це обговорення нових симптомів, пошук можливих діагнозів, оцінка ризиків. Родман радить у таких випадках змінювати формат запиту: замість переліку симптомів просити ШІ провести розмову у форматі лікарського опитування, з уточнювальними питаннями, контекстом і симптомами, яких немає. Це знижує ймовірність того, що модель просто розгорне найгірший сценарій, який людина вже уявила [2].
Червоне світло — запити, які краще залишити фахівцю. Наприклад, як лікувати конкретний стан, чи потрібна госпіталізація, чи можна змінити дозування препарату. Окремо сюди належать будь-які запити, які є частиною циклу тривоги: повторні питання про ті самі симптоми, пошук запевнення, що все гаразд, перевірка власних думок на “нормальність”. Тут ШІ не лікує тривогу, а обслуговує її.
Система світлофора корисна тим, що не забороняє, а розрізняє. Питання не в тому, чи використовувати ШІ взагалі, а в тому, з яким запитом і з якою метою. Для людини з тривожним розладом перед відкриттям чатбота варто поставити собі одне питання: я шукаю інформацію чи запевнення?
Як питати ШІ, щоб не підсилювати тривогу
Перший принцип — розрізняти форму і функцію запиту. “Які бувають причини оніміння в руках” може бути інформаційним запитом, якщо людина справді хоче загального розуміння. Але якщо вона питає це втретє за вечір, щоб заспокоїтися, це вже частина тривожного циклу. Важлива не лише тема запиту, а його мета.
Другий принцип — просити опитування, а не відповідь. Родман пропонує конкретний формат: замість переліку симптомів написати щось на зразок “У мене з’явився новий симптом. Постав мені питання як лікар, щоб краще зрозуміти ситуацію” [2]. Це змінює динаміку: ШІ не розгортає готовий страх, а збирає контекст, зокрема й те, яких симптомів немає.
Третій принцип — помічати повторення. Якщо людина вже питала про той самий симптом і питає знову, це сигнал, що відповідь її не заспокоїла. Продовжувати питати в такій ситуації не має сенсу: проблема вже не в симптомі, а в тривозі. ШІ не може вирішити цю проблему, скільки б разів не відповів.
Другий принцип можна застосувати через готовий промт:
“У мене є питання про симптом / ситуацію / думку. Не давай мені відповідь одразу. Спочатку постав кілька уточнювальних питань, щоб краще зрозуміти контекст, включно з тим, чого немає. Після цього скажи, чи варто мені звернутися до фахівця.”
Такий формат може уповільнити автоматичний пошук запевнення, допомогти зібрати більше контексту і спрямувати до фахівця, а не до остаточної відповіді від чатбота.
Замість висновку
ШІ може пояснити механізм тривоги, допомогти структурувати думки, запропонувати вправу або підказати, як підготуватися до розмови з фахівцем. У цьому сенсі він може бути корисним інструментом.
Але при тривожних розладах важлива не лише якість відповіді, а й функція запиту. Якщо людина звертається до ШІ, щоб краще зрозуміти тему, це одна ситуація. Якщо вона знову й знову шукає підтвердження, що небезпеки немає, це вже частина тривожного циклу. У такому разі навіть заспокійлива відповідь може підтримувати проблему.
Тому перед тим, як відкрити чатбот, варто зупинитися і запитати себе: я зараз шукаю інформацію чи запевнення? Якщо інформацію, ШІ може допомогти. Якщо запевнення, варто подивитися не лише на симптом, думку чи ситуацію, а й на саму потребу перевіряти. Саме з цією потребою перевіряти, заспокоюватися і шукати повної визначеності зазвичай працюють у терапії.
Матеріал має інформаційний характер і не є медичною або психологічною консультацією. Якщо тривога заважає повсякденному життю, зверніться до фахівця.
repetskie.in.ua — незалежний ресурс про психологію та ментальне здоров’я українською. Тут немає реклами — лише науково обґрунтований контент, створений заради розуміння і допомоги.
Підтримайте проєкт, якщо вважаєте його цінним.
Підтримати проєкт через Monobank →
Підтримати проєкт через Wayforpay →
Читачі, які підтримують сайт →
Також ви можете підтримати нас, поділившись статтею в соц. мережах
Список літератури
[1] Golden, A., Aboujaoude, E. (2026). A transdiagnostic model for how general purpose AI chatbots can perpetuate OCD and anxiety disorders. npj Digital Medicine, 9, 343. https://doi.org/10.1038/s41746-026-02531-7
[2] Rodman, A. (2026). AI in healthcare: Can a chatbot answer your medical questions? Harvard Health Publishing. https://www.health.harvard.edu/preventive-care/ai-in-healthcare-can-a-chatbot-answer-your-medical-questions
