Два види віку: хронологічний та біологічний
Коли ми говоримо про вік людини, зазвичай маємо на увазі кількість прожитих років — дату народження в паспорті. Але з біологічної точки зору це лише один спосіб виміряти час. Насправді існує інший, важливіший показник — біологічний вік, який відображає реальний стан наших клітин і тканин.
Дві людини одного хронологічного віку можуть мати дуже різний біологічний вік. Одна з них може мати клітини, типові для 40-річної людини, а інша — для 55-річної, хоча обом за паспортом 50. Ця різниця не випадкова. Вона залежить від багатьох факторів: генетики, способу життя, хронічних хвороб, рівня стресу, соціальних умов.
Біологічний вік виявляється кращим предиктором того, як довго людина проживе і наскільки здоровою буде в старості. Він показує не стільки, скільки років ми прожили, скільки те, наскільки наш організм “зношений” цими роками.
Що таке епігенетичні годинники
Щоб виміряти біологічний вік, учені використовують так звані епігенетичні годинники. Це складні алгоритми, які аналізують хімічні модифікації ДНК, зокрема процес, який називається метилювання ДНК.
Епігеном складається з хімічних сполук і білків, що приєднуються до ДНК і регулюють активність генів — вмикають або вимикають їх, контролюють виробництво білків у клітинах. З віком патерни метилування змінюються. Ці зміни не випадкові — вони відбуваються за певними закономірностями, які дозволяють оцінити, наскільки постарів організм на клітинному рівні.
Існують різні типи епігенетичних годинників, кожен з яких вимірює дещо інше. Наприклад, годинник GrimAge2 оцінює кумулятивне біологічне пошкодження — історію впливу стресорів на організм. Його часто використовують для прогнозування ризику смертності. Годинник DunedinPACE працює інакше: він вимірює поточний темп біологічного старіння на момент взяття зразка крові, діючи як своєрідний спідометр старіння.
Чому біологічний вік важливіший за паспортний
Біологічний вік має пряме значення для здоров’я. Коли біологічні годинники йдуть швидше за хронологічний час, це часто передвіщає погіршення стану здоров’я та ранню смертність. Людина з прискореним біологічним старінням має вищий ризик серцево-судинних захворювань, діабету, когнітивних проблем та багатьох інших станів.
Біологічний вік — це не фіксована величина. На відміну від хронологічного віку, який змінюється лише в одному напрямку з постійною швидкістю, темп біологічного старіння може сповільнюватися або прискорюватися залежно від умов життя та стану здоров’я. Розуміння факторів, які впливають на біологічне старіння, має практичне значення — це потенційні точки втручання для збереження здоров’я.
Тривога як фактор прискореного старіння: два дослідження
У 2025 році вийшли два незалежні дослідження, які з різних кутів показали один і той самий зв’язок: тривога прискорює біологічне старіння на клітинному рівні. Обидва дослідження використовували епігенетичні годинники для виміру біологічного віку, але досліджували різні популяції та різні аспекти тривоги.
Перше дослідження, опубліковане в журналі Psychoneuroendocrinology, фокусувалося на специфічних страхах, пов’язаних зі старінням у жінок. Друге, що з’явилося в The Journals of Gerontology, Series B, вивчало, як тривога стає посередником між несприятливими соціальними умовами життя та прискореним старінням. Разом ці роботи формують переконливу картину того, як психологічний стан впливає на фізичне здоров’я через епігенетичні механізми.
Дослідження жінок: страх погіршення здоров’я
Маріана Родрігес (Mariana Rodrigues) з Нью-Йоркської школи глобального громадського здоров’я та її колеги використали дані великого національного лонгітюдного дослідження MIDUS (Midlife in the United States). Вони проаналізували інформацію від 726 жінок, які надали зразки крові та заповнили детальні опитувальники про свій психологічний стан [1].
Дослідники оцінювали тривогу про старіння в трьох різних сферах. По-перше, вони запитували жінок про турботу щодо втрати привабливості. По-друге, оцінювали тривогу, пов’язану з погіршенням здоров’я та хворобами. По-третє, питали про переживання стосовно репродуктивного старіння — наприклад, занепокоєння про те, що вже надто пізно мати дітей.
Для виміру біологічного старіння команда використала два сучасні епігенетичні годинники: GrimAge2, який оцінює кумулятивне біологічне пошкодження та часто використовується для прогнозування ризику смертності, і DunedinPACE, який вимірює поточний темп біологічного старіння на момент взяття зразка крові.
Дослідження соціальних умов: тривога як медіатор
Крістіна Каміс (Christina Kamis), професорка соціології з Університету Іллінойсу, очолила дослідження, яке підійшло до питання з іншого боку. Її команда вивчала понад 1440 мешканців Вісконсину, щоб з’ясувати, як тривалий вплив життя в несприятливих районах позначається на біологічному віці [2].
Унікальність цього дослідження полягала в тому, що науковці відстежили житлову історію кожного учасника з 18-річного віку — іноді це охоплювало до п’яти десятиліть. Вони створили складний показник впливу несприятливих умов протягом життя, враховуючи шість соціально-економічних індикаторів на рівні переписних ділянок: медіанний дохід домогосподарств, відсоток орендного житла, частку мешканців з освітою не вище середньої школи та інші фактори.
Психологічні симптоми учасників вимірювали за допомогою 21-пунктної шкали, яка включала три підшкали для окремої оцінки депресії, тривоги та стресу. Команда також створила комбінований показник “загального дистресу”, підсумовуючи бали по всіх трьох підшкалах.
Дослідники використали три епігенетичні годинники: PhenoAge та GrimAge, які при регресії на хронологічний вік дають залишки, що вказують на прискорення епігенетичного віку, а також годинник Dunedin Pace of Aging, який інтерпретується як темп біологічного старіння на один рік хронологічного віку.
Не всі тривоги однаково шкідливі
Дослідження Родрігес виявило несподіваний патерн: не всі форми тривоги про старіння однаково впливають на біологічний вік. З трьох типів переживань, які вимірювали дослідники, лише один показав статистично значущий зв’язок з прискореним старінням.
Жінки, які повідомляли про високий рівень тривоги щодо погіршення здоров’я, демонстрували ознаки того, що їхні тіла старіють швидше, ніж у жінок з нижчою тривогою. Цей зв’язок залишався навіть після того, як дослідники врахували кількість хронічних захворювань, які вже мали учасниці. Це означає, що сам факт переживання про здоров’я, а не лише наявність реальних хвороб, грав роль у прискоренні процесу старіння.
Водночас тривога щодо втрати привабливості не показала статистичного зв’язку з прискореним старінням. Аналогічно, переживання про репродуктивне старіння також не були пов’язані з епігенетичними годинниками. Дослідники припускають, що ця відмінність може бути пов’язана з тим, що турбота про зовнішність і фертильність часто зменшується з віком — ці страхи втрачають актуальність, коли жінки стають старшими.
Натомість турбота про здоров’я має тенденцію зростати або принаймні зберігатися з віком. Це хронічний стресор, який не зникає і навіть може посилюватися. Саме ця тривалість і постійність переживання, імовірно, створює умови для того, щоб психологічний стрес перетворювався на вимірювані фізіологічні зміни.
Зв’язок між тривогою щодо здоров’я та прискореним старінням ослабшав, коли дослідники враховували поведінкові фактори — куріння, вживання алкоголю та індекс маси тіла. Це вказує на те, що частина впливу тривоги на старіння, імовірно, реалізується через вибір способу життя. Жінки, які тривожаться про своє здоров’я, можуть вдаватися до копінгових поведінок, які шкодять їхньому фізичному благополуччю.
Тривога як ланка між соціальними умовами та старінням
Дослідження Каміс додає ще одне розуміння: тривога не просто сама по собі впливає на старіння, а також виступає механізмом, через який несприятливі умови життя перетворюються на біологічні наслідки.
Команда виявила, що тривале проживання в несприятливих районах збільшувало рівень психологічного дистресу у людей. Цей вплив, у свою чергу, передбачав прискорене старіння за всіма трьома епігенетичними годинниками.
Ефект виявився вимірюваним. Наприклад, за годинником PhenoAge це означало додаткові 0,187 року прискорення біологічного віку, за годинником GrimAge — 0,219 року. За годинником Dunedin PACE темп старіння збільшувався на 0,006 пункту.
Несприятливі умови життя впливали на старіння двома шляхами: безпосередньо та опосередковано — через психологічний дистрес. Приблизно 10-13% загального ефекту проходило саме через дистрес, залежно від того, який годинник використовували дослідники.
Коли дослідники розглянули окремо депресію, тривогу та стрес, виявилася цікава деталь: більшість непрямого ефекту на прискорене старіння проходила саме через тривогу. Це узгоджується з висновками дослідження Родрігес і підкреслює специфічну роль тривоги в процесі біологічного старіння.
В дослідженні близько чверті учасників (24%) мали симптоми депресії на рівні, який зазвичай вважається клінічно значущим. Підвищений рівень тривоги виявили у 21% учасників, а стресу — у 15%. При цьому понад 60% учасників за годинником Dunedin PACE старіли швидше, ніж очікувалося для їхнього хронологічного віку. Годинники PhenoAge та GrimAge показали дещо менші цифри — 46% та 42% відповідно.
Механізм: від турботи до клітинних змін
Як саме психологічний стан, такий як тривога, перетворюється на фізичні зміни в клітинах? Дослідники пропонують модель хронічного циклу, в якому страх погіршення здоров’я запускає каскад реакцій в організмі.
Цикл починається з посиленого відстеження стану свого тіла. Людина, яка тривожиться про здоров’я, постійно сканує внутрішні відчуття, шукаючи ознаки можливих проблем. Кожен біль, незвична втома чи дискомфорт інтерпретуються як потенційна загроза. Ця пильність створює психологічний дистрес, який тримає нервову систему в стані постійної готовності.
Психологічний дистрес, у свою чергу, активує фізіологічні стресові реакції. Організм не розрізняє між реальною фізичною загрозою та уявною — він реагує на обидві подібними змінами. Виробляються гормони стресу, активується імунна система, запускаються запальні процеси. Коли це відбувається епізодично, організм справляється. Але коли тривога стає хронічною, ці реакції теж стають постійними.
Замкнене коло тривоги та запалення
З часом хронічне запалення призводить до зношування клітин та тканин — саме того процесу, який фіксують епігенетичні годинники. Запалення змінює патерни метилування ДНК, прискорює укорочення теломер, накопичує пошкодження на клітинному рівні. Ці зміни, своєю чергою, можуть реально погіршувати фізичний стан людини — вона справді починає почуватися гірше, мати менше енергії, відчувати більше дискомфорту.
Це погіршення самопочуття підтверджує початкові страхи про здоров’я, посилюючи тривогу. Коло замикається: тривога породжує фізіологічні зміни, які підсилюють тривогу, що веде до ще більших змін. Автори дослідження називають це “хронічним циклом” — процесом, який сам себе підтримує та посилює.
Вей Сю (Wei Xu), один із авторів дослідження про соціальні умови та старіння, зазначає, що тривога виявилася особливо значущим медіатором між впливом несприятливих умов життя та біологічним віком. Хоча дослідники вимірювали депресію, тривогу та стрес окремо, саме тривога показала найсильніший непрямий ефект на прискорене старіння.
Роль поведінкових факторів
Частина впливу тривоги на старіння реалізується через поведінку. Дослідження Родрігес показало, що зв’язок між тривогою щодо здоров’я та прискореним старінням послаблювався, коли враховували куріння, вживання алкоголю та індекс маси тіла.
Це не означає, що тривога сама по собі нешкідлива, а лише поведінка має значення. Радше це вказує на те, що тривога впливає на старіння кількома шляхами одночасно. Один шлях — безпосередній, через фізіологічні стресові реакції та запалення. Інший — опосередкований, через те, як люди намагаються справлятися зі своєю тривогою.
Хтось може почати більше палити, щоб заспокоїтися. Хтось — вживати алкоголь, щоб зняти напругу. Хтось може занедбувати фізичну активність або харчування через емоційне виснаження. Ці копінгові стратегії, які здаються способом впоратися з тривогою, насправді додають ще один рівень пошкоджень до організму, прискорюючи біологічне старіння.
Що означають ці відкриття
Два дослідження 2025 року разом формують переконливе підтвердження біопсихосоціальної моделі здоров’я. Ця модель стверджує, що наші суб’єктивні переживання та страхи не ізольовані в свідомості — вони взаємодіють з біологією, формуючи довгострокове здоров’я.
Результати показують, що тривога — це не лише психологічний стан, який людина переживає “в голові”. Це процес з вимірюваними, об’єктивними фізичними наслідками на рівні клітин. Коли ми говоримо про прискорене біологічне старіння у людини з хронічною тривогою, це не метафора чи перебільшення. Це реальність, яку можна виміряти через епігенетичні годинники.
Обидва дослідження підкреслюють, що контекст має значення. Тривога не виникає у вакуумі. Дослідження Каміс показує, як соціальні умови життя — район проживання, економічна ситуація, доступ до ресурсів — створюють ґрунт для хронічного стресу та тривоги. Дослідження Родрігес демонструє, що специфічний зміст тривоги теж має значення: не всі переживання однаково впливають на біологію.
Це розуміння відкриває нові можливості для втручань. Якщо тривога справді прискорює біологічне старіння, то ефективна робота з тривогою може не лише покращити психологічне благополуччя, а й вплинути на фізичне здоров’я та тривалість життя. Психотерапія в цьому контексті стає не просто способом почуватися краще ментально, а потенційною профілактикою прискореного старіння.
Обмеження досліджень
Попри переконливі результати, обидва дослідження мають обмеження, які важливо враховувати при інтерпретації висновків.
Найсуттєвіше обмеження обох робіт — їхній перехресний дизайн. Це означає, що дослідники вимірювали тривогу та біологічний вік у один момент часу, зробивши, по суті, знімок ситуації. Такий підхід дозволяє виявити зв’язок між змінними, але не може остаточно довести, що одне викликає інше.
Вибірки також мають свою специфіку. Дослідження Родрігес зосереджувалося виключно на жінках у США, які брали участь у дослідженні MIDUS. Дослідження Каміс охоплювало мешканців лише одного штату — Вісконсину. Культурні відмінності в тому, як люди сприймають і переживають старіння, можуть призвести до інших результатів в інших популяціях.
Спосіб виміру тривоги про старіння в дослідженні Родрігес також має свої межі. Кожен тип тривоги оцінювали за допомогою окремих пунктів опитувальника. Це може не відображати повної глибини чи нюансів переживання жінки. Людина може мати складні, багатошарові страхи щодо старіння, які важко звести до одного числового показника.
Питання курки та яйця
Центральне питання, на яке не можуть відповісти перехресні дослідження: що йде першим — тривога чи прискорене старіння?
Дослідники інтерпретують свої результати так, що тривога прискорює біологічне старіння. Це логічна гіпотеза, підкріплена нашим розумінням того, як хронічний стрес впливає на організм. Але існує й альтернативне пояснення: можливо, люди, які біологічно старіють швидше, фізично почуваються гірше, що, своєю чергою, призводить до більшої тривоги щодо здоров’я.
Імовірно, працюють обидва механізми одночасно. Тривога може прискорювати старіння, а прискорене старіння може посилювати тривогу — замкнене коло, яке підтримує саме себе. Але без лонгітюдних даних, які відстежують людей протягом багатьох років, важко розплутати ці взаємозв’язки.
Ще один нюанс: обидва дослідження не можуть повністю виключити вплив третіх змінних. Можливо, існують інші фактори — генетичні, біологічні чи соціальні — які одночасно впливають і на схильність до тривоги, і на темп біологічного старіння. Хоча дослідники статистично контролювали багато потенційних змішувальних факторів, неможливо врахувати абсолютно все.
Напрямки для майбутніх досліджень
Щоб відповісти на питання про причинність, потрібні лонгітюдні дослідження, які відстежують одних і тих самих людей протягом багатьох років. Такий дизайн дозволив би побачити, чи передує зростання рівня тривоги прискоренню біологічного старіння, чи навпаки. Відстеження змін у рівнях тривоги та епігенетичних маркерах з плином часу дало б значно сильніші докази причинно-наслідкового зв’язку.
Корисними були б також інтервенційні дослідження. Якщо психотерапія або інші втручання, спрямовані на зменшення тривоги, дійсно уповільнюють біологічне старіння, це стало б переконливим доказом того, що тривога не просто пов’язана зі старінням, а справді його прискорює. Такі дослідження могли б порівняти епігенетичні годинники до і після курсу терапії, перевіряючи, чи зміни в психологічному стані відображаються в біологічних маркерах.
Розширення дослідження на інші популяції теж має значення. Культурний контекст може істотно впливати на те, як люди сприймають старіння, які аспекти старіння викликають найбільшу тривогу, і як ця тривога виражається фізіологічно. Дослідження в різних країнах, серед різних етнічних груп, у людей різного соціально-економічного статусу допомогло б зрозуміти, наскільки універсальні виявлені закономірності.
Ще один напрямок — більш детальне вивчення специфічних механізмів. Обидва дослідження показали зв’язок, але точні біологічні шляхи, через які тривога перетворюється на епігенетичні зміни, потребують подальшого з’ясування. Дослідження рівнів гормонів стресу, маркерів запалення, активності імунної системи в поєднанні з епігенетичними годинниками могли б прояснити конкретні фізіологічні процеси.
Нарешті, варто глибше вивчити роль різних типів тривоги. Дослідження Родрігес виявило, що тривога щодо здоров’я має особливе значення, але чому саме? Що в цій формі тривоги робить її особливо пов’язаною з біологічним старінням? Можливо, це її хронічність, або специфічні думки та поведінка, які вона провокує, або щось інше. Розуміння цих нюансів могло б допомогти розробити точніші втручання.
Практичний контекст: що це означає для розуміння тривоги
Результати цих досліджень не означають, що людям потрібно просто “перестати турбуватися” про своє здоров’я чи соціальні умови. Така порада не лише безглузда, а й шкідлива — вона ігнорує реальність того, що деякі страхи обґрунтовані, а деякі життєві обставини справді важкі.
Натомість ці дані підкреслюють розуміння механізму тривоги. Коли ми знаємо, як працює пастка тривоги — як переживання перетворюються на фізіологічні реакції, які, своєю чергою, підтримують переживання — ми можемо знайти способи розірвати це коло.
Психотерапія, особливо підходи, що мають доказову базу для роботи з тривогою, може бути не просто способом покращити психологічне самопочуття. У світлі цих досліджень вона стає потенційною профілактикою прискореного біологічного старіння та пов’язаних із ним проблем зі здоров’ям.
Це не означає, що терапія — чарівна пігулка або що всі люди з тривогою обов’язково будуть старіти швидше. Біологічне старіння — складний процес, на який впливає безліч факторів: генетика, спосіб життя, медичні стани, соціальні обставини. Тривога — один із факторів серед багатьох.
Але розуміння того, що психологічний стан має вимірювані фізичні наслідки, змінює перспективу. Турбота про ментальне здоров’я — це не розкіш чи додаткова опція. Це частина турботи про фізичне здоров’я, про тривалість і якість життя. Коли ми працюємо з хронічною тривогою, ми працюємо не лише з відчуттями, а й із реальними біологічними процесами, які відбуваються в нашому тілі.
Список літератури
[1] Rodrigues, M., Bather, J.R., & Cuevas, A.G. (2025). Aging anxiety and epigenetic aging in a national sample of adult women in the United States. Psychoneuroendocrinology, 107704. https://doi.org/10.1016/j.psyneuen.2025.107704
[2] Kamis, C., Xu, W., Engelman, M., Malecki, K., Schultz, A., & Clark, J. (2025). How does life course exposure to contextual disadvantage accelerate biological aging? The Journals of Gerontology, Series B: Psychological Sciences and Social Sciences, 80(12), gbaf206. https://doi.org/10.1093/geronb/gbaf206
